- беззастережно
- —————————————————————————————беззастере́жноприслівникнезмінювана словникова одиниця
Орфографічний словник української мови. 2005.
беззастережно
Смотреть что такое "беззастережно" в других словарях:
беззастережно — Присл. до беззастережний … Український тлумачний словник
зброєносець — но/сця, ч. 1) іст. Молодий воїн середньовіччя, обов язком якого було носити зброю лицаря, оберігати його в бою та доглядати його коня. 2) перен. Людина, здатна беззастережно виконувати чию небудь волю … Український тлумачний словник
мавпувати — у/ю, у/єш, недок., перех., зневажл. Беззастережно, сліпо наслідувати чужі звички, вчинки тощо. || Передражнювати … Український тлумачний словник
обов'язковий — а, е. 1) Якого слід беззастережно дотримуватися, яким не можна нехтувати. || Який вимагається в законодавчому порядку. •• Обов язко/ве навча/ння принцип основної політики, відповідно до якого діти певного віку в законодавчому порядку повинні… … Український тлумачний словник
обов'язок — зку, ч. Те, чого треба беззастережно дотримуватися, що слід безвідмовно виконувати відповідно до вимог суспільства або виходячи з власного сумління. || перев. мн. Певний обсяг роботи, сукупність справ, межі відповідальності і т. ін., що… … Український тлумачний словник
притакувати — ую, уєш, недок., притакну/ти, ну/, не/ш, док. 1) Виражати згоду з ким небудь, схвалення висловленої кимсь думки (перев. сл. так або якими небудь жестами). 2) кому. Повністю підтримувати кого небудь, беззастережно погоджуватися з кимсь у всьому.… … Український тлумачний словник
сноб — а, ч. 1) іст. Людина, яка беззастережно схилялася перед усім, що прийнято в аристократичному середовищі. 2) Людина, яка свої смаки, манери і т. ін. вважає винятковими і ставиться зневажливо до людей з іншими смаками, манерами тощо … Український тлумачний словник
цадик — а, ч., рел. Праведний хасид – посередник між Богом і віруючими, молитви якого начебто чудотворні, а поради виконуються беззастережно; звання цадика – спадкове … Український тлумачний словник
шия — ї, ж. 1) Частина тіла людини та більшості тварин, що з єднує голову з тулубом. •• Гна/ти в ши/ю беззастережно виганяти когось (перев. з роботи). 2) розм. Вузька частина якогось предмета, споруди тощо … Український тлумачний словник
наслідувати — 1) (кого що перейнявши, засвоївши, зображати, виражати з можливою точністю чиї н. дії, рухи, звуки тощо / ознаки, особливості чого н.); копіювати (наслідувати з максимальною точністю, у всьому); імітувати (кого майстерно наслідувати, зазв.… … Словник синонімів української мови
